Почуття дому

Коли попереднє життя руйнується, людині доводиться на уламках намагатися будувати майбутнє. Це шлях у невідомість.

У невідомості ми повертаємося до стратегій під влаштування і погоджуємося на все «аби зачепитись». Йдемо на роботу, яка не подобається, живимо в умовах, які не подобаються і в соціуму, де ще нема своїх. Внутрішній стан сірості і наче не живеш наповну своє життя.

Тому приходить розуміння , що потрібно вибудовувати власну філософію життя, і прислухатися до себе. Цей стан, коли приходить спокійне розуміння «мені треба бути тут, з цією людиною», «мені ж це подобалось з дитинства», «так, я ризикую всім, але інакше я втрачу себе»…

Через перешкоди ми проходимо складний шлях із болем, сумнівам, розчаруваннями і великими ризиками.

Подорожуючі вже довгий період після втрати фізичного дому. Я нарешті починаю усвідомлювати - «дім там, де ти» зараз в цій точці, я почуваю внутрішньо себе вдома. Бо через шлях втрат і великих змін, розумієш, що матеріальне і зовнішнє плинне, оточуючі люди і місця проживання змінюється. Єдине, що в тебе є - це твій внутрішній стан, як ти сам із собою йдеш цим шляхом.

Коли зʼявляється внутрішня опора - віра в себе, цінність себе, повага до власної думки і рішень. Коли відпускаємо минуле. Тоді ми розуміємо, що нам із самим собою безпечно і ми можемо бути самими собою, ми знаходимо в собі дім.

Для мене зараз дім - це:  — знати, що ти маєш право на безпеку, любов, цінність, свободу і життя на краще  — мати змогу говорити, що думаєш, чинити, як відчуваєш  — обійми коханої людини  — природа, що навколо мене  — сам шлях