Про інтуїцію
Зимовська Анастасія•
Інтуїція — це несподіване занурення душі у світовий потік життя, в якому сплелися людські історії і з якого можна довідатись усе, бо там усе написано.
Інтуїція не є незалежною від будь-яких розумових процесів.
Інтуїція — це підсвідомий асоціативний процес. Мозок щось спостерігає, сканує свої файли і співставляє це спостереження з наявними спогадами, знаннями і досвідом. Щойно він закінчить низку порівнянь і зробить висновок, ми починаємо «відчувати нутром», що саме спостерегли. Інколи наша інтуїція або ж передчуття кажуть те, що нам потрібно робити/знати; або що потрібен додатковий пошук інформації та обмірковування. Інтуїція — це внутрішній голос, до якого треба прислухатись.
Більшість із нас не терпить незнання. Нам так подобаються визначеність і гарантії, що ми не звертаємо уваги на висновки порівняльних процесів мозку. Замість того, щоб прислухатися до сильного передчуття, ми лякаємося і питаємо поради в інших:
- «А ти що думаєш?»
- «Як би ти вчинив на моєму місці?»
Ми часто починаємо цікавитися думкою інших людей, тому що не довіряємо власним знанням. Ми хочемо почути запевнення й отримати групу підтримки, з якою можна розділити провину, якщо ми помилимося. Але ніхто, окрім нас самих, не знає відповіді, як чинити. Треба навчитись довіряти собі і слухати себе, свою інтуїцію.
Стільки прикладів коли люди чомусь не сідали на рейс, який потім потерпів падіння літака. Або підчас евакуації з Харкова на початку вторгнення люди обирали інший, на перший погляд довший, шлях і вибирались, а ті, хто їхали звичним маршрутом, потрапляли під обстріли.