Самотність

Кожен почувається самотнім коли не має час від часу з ким поговорити за кавою, погуляти, через те, що в новому місті ще немає друзів або ти не можешь побудувати зв’язки.

Самотність стала хронічним почуттям попри те, що ми живемо в найприємніші часи, щоб знаходити нові контакти. Але кількість ізольованих людей росте. Людина може бути самотньою і в комапанії друзів, і наодинці.

Стереотип, що тільки ті, хто не мають навички соціалізації почувають самотність. Але це не так. Самотність відчувають люди відомі, успішні і компанійські також.

Самотність - це індикатор, що звітує про потребу соціалізації. Раніше за часів мамонтів, бути в групі означало вижити, а залишитись на самоті - померти. Тому самотність, так сильно проявляється навіть через фізичний біль, не тільки душевний. «Соціальний біль» - система раннього попередження, що вас можуть виключити із групи. Тому відсторонення так боляче приживається.

Це працювало на виживання поки світ не змінився. Почалася епоха індивідуалістів. Люди не прив’язані до місця роботи і проживання, вони мандрують з одного міста в інший втрачаючи соціальні зв’язки. Ми знайомимось в живу рідше ніж онлайн.

Самотнім стають через брак часу, коли через роботу, сім’ю жертвують часом із друзями. Доки ви не почувствуйте соціальний біль і ізольованість. А шукати нових друзів складно. Тому самотність стає хронічною.

Стрес від самотності спричиняє:

• Раннє старіння
• Хвороби
• Послаблює імунітет
• Розлади харчової поведінки
• Залежності

Хронічна самотність може стати самопідтртимуваною. Соціальний біль спровоковує перехід на стресову систему самозахисту. Людина бачить небезпеку і ворожість повсюди, мозок стає чутливішим до соціальних сигналів, і помиляється щодо ставлення інших, навіть ідентифікує позитивні ємоції інших як ворожі. Що викликає недовіру до отучючих. І коли людина дружньо привітається до вас, здається, що вона має на меті щось негативне. Тому для самозахисту людина починає уникати і відштовхувати людей. І зрештою залишається насамоті з депресією.

З цього вийти можна лише роблячи шаги на зустріч іншим. Зі страхом бути відкинутим і з недовірою. Але якщо ви знаєте ці механізми самотності, іншим разом ви задумаєтесь:

• Чи точно останнє спілкування з кимось було ворожим, чи ви це так сприйняли?
• Чи може в неї просто поганий день?
• Подумайте, як ви сприймаєте оточуючих?
• Чи може ви одразу програмуєте себе на негатив?
• Чи ви намагаєтесь уникнути болю і не ризикуєте відкритись?
• Чи можете спробувати повірити, що в інших можуть бути позитивні наміри?
• Чи можете ви спробувати бути вразливим?
• Чи уникаєте ви можливість бути поряд з іншими?
• Чи шукаєте ви можливості відхилення запрошення для контакту?
• Чи шукаєте нові контакти, або змирились з самотністю?

Якщо відповідаючи на ці питання ви зрозуміли, що самотні або маєте проблему з надходженням друзів — приєднуйтесь до групової психотерапії або соціально-психологічних тренінгів.

Люди створили багато ноу-хау але ніщо не замінить біологічної потреби людей в спілкуванні з іншими.